світик

Значення в інших словниках

1. світик — сві́тик іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. світик — СВІ́ТИК, а, ч., рідко. Зменш. до світ² 5. Це не був вузький замкнений світик його моральних принципів, це була позиція митця, світ його незборного “я” (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
3. світик — СВІ́ТИК, а, ч., рідко. Зменш. до світ² 5. Усією логікою подій і характерів твору письменник [І. Муратов] пристрасно виступає проти звуженого погляду на просту радянську людину як людину дрібну, з вузьким світиком і обмеженими інтересами (Рад. літ-во, 1, 1961, 7). Словник української мови в 11 томах