світик
СВІ́ТИК, а, ч., рідко. Зменш. до світ² 5.
Усією логікою подій і характерів твору письменник [І. Муратов] пристрасно виступає проти звуженого погляду на просту радянську людину як людину дрібну, з вузьким світиком і обмеженими інтересами (Рад. літ-во, 1, 1961, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- світик — сві́тик іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- світик — -а, ч., рідко. Зменш. до світ II 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- світик — СВІ́ТИК, а, ч., рідко. Зменш. до світ² 5. Це не був вузький замкнений світик його моральних принципів, це була позиція митця, світ його незборного “я” (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах