світець
СВІТЕ́ЦЬ, тця́, ч. Старовинний пристрій для освітлення, що має вигляд підставки, в яку вставлялася скіпка.
У напівтемряві блимав вогник — на стіні висів залізний світець, а в ньому горів сосновий довгий скіпець (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 286).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- світець — світе́ць іменник чоловічого роду старовинний пристрій для освітлення Орфографічний словник української мови
- світець — див. каганець Словник синонімів Вусика
- світець — -тця, ч. Старовинний пристрій для освітлення, що має вигляд підставки, в яку вставлялася скіпка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- світець — СВІТЕ́ЦЬ, тця́, ч. Старовинний пристрій для освітлення, що має вигляд підставки, в яку вставлялася скіпка. У напівтемряві блимав вогник – на стіні висів залізний світець, а в ньому горів сосновий довгий скіпець (А. Хижняк). Словник української мови у 20 томах