1. Великий тлумачний словник сучасної мови

світлість

сві́тлість

-лості, ж.

1》 Властивість за знач. світлий 1-8).

2》 Титулування деяких можновладних осіб у дореволюційній Росії, звичайно із займ. ваша, його, її, їх.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світлість — сві́тлість 1 іменник жіночого роду від: 'світлий' сві́тлість 2 іменник жіночого роду, істота титулування можновладних осіб звичайно із займенниками: 'ваше', 'його', 'її', 'їх' Орфографічний словник української мови
  2. світлість — СВІ́ТЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. сві́тлий 1–8. І заблукай по присмерку алей Ще глибше в ніч розспіваної млості; В ній полохливість, і зухвалість в ній, І світлість звуків, мов роса на зелі (М. Словник української мови у 20 томах
  3. світлість — ЯСНОВЕЛЬМО́ЖНІСТЬ іст. (шанобливе величання панів, гетьманів і т. ін. під час звертання до них або в розмові про них); СВІ́ТЛІСТЬ заст. (титулування можновладних осіб). — Не там, ваша ясновельможність, шукаєте молодих панянок. Словник синонімів української мови
  4. світлість — Сві́тлість, -лости, -лості, -лістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. світлість — СВІ́ТЛІСТЬ, лості, ж. 1. Властивість за знач. сві́тлий 1-8. І заблукай по присмерку алей Ще глибше в ніч розспіваної млості; В ній полохливість, і зухвалість в ній, І світлість звуків, мов роса на зелі (Бажан, Роки, 1957, 283). Словник української мови в 11 томах
  6. світлість — Світлість, -лости ж. Свѣтъ. Чим Бог світлость доточив? Огнем. Ном. № 403. Очам світлость показав. Грин. II. 40. Словник української мови Грінченка