світлий
сві́тлий
-а, -е.
1》 Який випромінює яскраве світло (про джерело світла).
2》 Добре освітлений, наповнений світлом.
|| Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення).
3》 Не темного кольору.
|| Менш насичений порівняно з основним кольором.
4》 Чистий, прозорий (про рідину, скло і т. ін.).
|| Високий, ясний, чистого тембру (про голос, звуки і т. ін.).
5》 перен. Нічим не засмучений; радісний, щасливий.
|| Приємний, радісний (про почуття, настрій).
|| у знач. ім. світле, -лого, с. Приємне, радісне почуття, радісний настрій.
|| Осяяний внутрішнім світлом (про обличчя, чоло).
|| Неглибокий за ступенем вияву; легкий.
6》 перен. Нічим не затьмарений; спокійний.
|| Який виражає умиротворення, заспокоєність, упокорення.
7》 перен. Який має високі моральні якості; благородний.
|| у знач. ім. світле, -лого, с. Символ істини, розуму, освіти або радості, щастя.
|| Який виражає чистоту, щирість почуттів, прагнень.
8》 перен. Ясний, логічний, чіткий (про розум, думки і т. ін.).
Світла голова — а) (у кого) розумна голова; б) (хто) розумна людина.
9》 заст., нар.-поет. Вживається як постійний епітет (звичайно до сл. цар, князь, боярин, а також при сл. рай).
|| Вельможний, знатний.
Значення в інших словниках
- Світлий — Сві́тлий іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- світлий — Не темний, освітлений; (- воду) чистий, прозорий; (- майбутнє) радісний, щасливий, просвітлий; (обличчя) осяяний; (погляд) ясний, нічим не затьмарений; (- душу) шляхетний; (- голову) розумний; (гість) вельможний, високий. Словник синонімів Караванського
- світлий — Блисклавий, блискучий, веселковий, висвітлений, вогненний, вогнистий, вогняний, вогнястий, всесяйний, дзеркальний, загравний, зазорений, заіскрений, заіскрілий, заристий, зарний, зірковий, зірний, зірчастий, зірчатий, зоревий, зореграйний, зоресяйний... Словник синонімів Вусика
- світлий — [св’ітлией] м. (на) -тлому/-т'л'ім, мн. -т'л'і Орфоепічний словник української мови
- світлий — СВІ́ТЛИЙ, а, е. 1. Який випромінює яскраве світло (про джерело світла). Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали [на шлях]. І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
- світлий — світлий : ◊ світла голова́ → голова ◊ Світлий вівторок церк. третій день Великодніх свят ◊ Світлий понеділок церк. другий день Великодніх свят||Обливаний понеділок, Поливаний понеділок ◊ Світлий четве́р церк. четвер напередодні Страсної п'ятниці; спомин Тайної Вечері||Страсті Лексикон львівський: поважно і на жарт
- світлий — сві́тле о́ко у кого. Хтось порядний, чесний, безкомпромісний, справедливий і т. ін. — Правда, що вклали ми в землю Всі сили й уміння, Світле в нас око за себе І чисте сумління (І. Вирган). Фразеологічний словник української мови
- світлий — РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення)... Словник синонімів української мови
- світлий — Сві́тлий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- світлий — СВІ́ТЛИЙ, а, е. 1. Який випромінює яскраве світло (про джерело світла). Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали [на шлях]. І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Вовчок, І, 1955, 309). Словник української мови в 11 томах