світлий

СВІ́ТЛИЙ, а, е.

1. Який випромінює яскраве світло (про джерело світла).

Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали [на шлях]. І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Марко Вовчок).

2. Добре освітлений, наповнений світлом.

День був такий світлий, такий чистий. В заморожені вікна лилося стільки сонця, що кришталеві квітки на шибках миготіли (Григорій Тютюнник);

Світла ніч стояла над горами. Чиста, прозора, вона просвічувала наскрізь, як синій коштовний камінь чистої води (О. Гончар);

Світлий ранок, сповнений золотосяйного сонячного тепла, хутенько звів приятелів з постелей (Олесь Досвітній);

// Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення).

Дарма що живе він внизу дому; дарма що не світла, а скорше темна його кімната: вона ж [Любка] тут, вона освітить, вона окрасить усе (Г. Хоткевич);

Дві світлих кімнати, і обидві вікнами виходять у сад (Яків Баш).

3. Не темного кольору.

Світлішає небо. Ширшає світ. Хорлів ще не видно, тільки вершечки тополь з'явились на світлому тлі неба (О. Гончар);

У білому вбранні на білій постелі на фоні світлої стіни сидить молода щаслива мати, тримаючи немовля (О. Довженко);

// Менш насичений порівняно з основним кольором.

Недалеко від перемілу, що хвилясто просвічувався світлою жовтизною, поставили ятері (М. Стельмах).

4. Чистий, прозорий (про рідину, скло і т. ін.).

Сула повільно котить світлу тиху воду (Л. Первомайський);

Яка ж бо ти [волошка] люба в вінку, Що обвиває голівку палку, .. Як ти, поставлена в світлий кришталь, Будиш у серці і радість, і жаль! (М. Рильський);

// Високий, ясний, чистого тембру (про голос, звуки і т. ін.).

Світлі звуки скрипки.

5. перен. Нічим не засмучений; радісний, щасливий.

Разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра в світлу будучність для нашої землі (М. Коцюбинський);

Ніжна, тиха, кристально чиста мелодія почулася ніби здалека, як світлий спомин з глибини душі (Леся Українка);

Померкли на мить юні, світлі його марева (О. Гончар);

// Приємний, радісний (про почуття, настрій).

Світлою радістю повниться серце моє (П. Дорошко);

В Андрія був такий світлий настрій, що це одразу передалось і Батуріну (О. Гуреїв);

// у знач. ім. сві́тле, лого, с. Приємне, радісне почуття, радісний настрій.

В сільській .. школі минула для Світлани перша радісна трудова зима .. Тепер все те світле десь у минулому (О. Гончар);

// Осяяний внутрішнім світлом (про обличчя, чоло).

Увечері уявляла собі Маруся це лице. Таке одухотворене мусить воно бути, світле (Г. Хоткевич);

Стояли мовчазні навколо, Лиш вітер розвівав чуби. І виступив кобзар з юрби, Підвівши вгору світле чоло (Д. Павличко);

* Образно. В піснях – дівоча світла туга І вільний помах косаря (М. Рильський);

Янош їде і час від часу всміхається, повитий якоюсь світлою задумою (О. Гончар).

6. перен. Нічим не затьмарений; спокійний.

Валентина .. пішла до дверей ґанку. Вона встигла зирнути на нас світлими очима, що в них були скупчені ласка, замирення і тверда рішучість (Олесь Досвітній);

// Який виражає умиротвореність, заспокоєність, упокорення.

Підвели його й поставили перед Галею. Вона як вздріла – всміхнулася, – дивилась на його поглядом своїм світлим, тихим (Марко Вовчок).

7. перен. Який має високі моральні якості; благородний.

[Роман:] Яка щира у батька душа, яка світла! (М. Кропивницький);

Я незвичайно люблю і поважаю оту світлу людину [І. Франка] (М. Коцюбинський);

З усіх своїх друзів Віталій не знає людини більш життєрадісної, людини такої чистої і світлої душі (О. Гончар);

// у знач. ім. сві́тле, лого, с. Символ істини, розуму, освіти або радості, щастя.

Я завжди був великим оптимістом і дотепер не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом (М. Коцюбинський);

Точиться безупинна світова боротьба носіїв світлого з темними силами зла (Т. Масенко);

// Який виражає чистоту, щирість почуттів, прагнень.

Вітер лютішає знов, – Дужча від чорного страху Світла до мами любов (В. Бичко).

8. перен. Ясний, логічний, чіткий (про розум, думки і т. ін.).

Як криниця і небо, і зорі Відбива на перловому дні, Так слова твої чесную душу, Світлий ум виявляли мені (І. Франко);

– Свідомість моя світла, думки могутні... (Ю. Збанацький).

9. заст., нар.-поет. Вживається як постійний епітет (звичайно до слів цар, князь, боярин, а також при слові рай).

– Латине світлий, знаменитий, Твоїми мед устами пити! Всяк тягне серце за тебе (І. Котляревський);

Великая славо! зглянься на людей! Одпочинь од кари у світлому раї! (Т. Шевченко);

// Вельможний, знатний.

В шатрі поставлено стіл і заставлено його багатою перекускою для світлих гостей (І. Франко).