1. Фразеологічний словник української мови

світлий

сві́тле о́ко у кого. Хтось порядний, чесний, безкомпромісний, справедливий і т. ін. — Правда, що вклали ми в землю Всі сили й уміння, Світле в нас око за себе І чисте сумління (І. Вирган).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Світлий — Сві́тлий іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. світлий — Не темний, освітлений; (- воду) чистий, прозорий; (- майбутнє) радісний, щасливий, просвітлий; (обличчя) осяяний; (погляд) ясний, нічим не затьмарений; (- душу) шляхетний; (- голову) розумний; (гість) вельможний, високий. Словник синонімів Караванського
  3. світлий — Блисклавий, блискучий, веселковий, висвітлений, вогненний, вогнистий, вогняний, вогнястий, всесяйний, дзеркальний, загравний, зазорений, заіскрений, заіскрілий, заристий, зарний, зірковий, зірний, зірчастий, зірчатий, зоревий, зореграйний, зоресяйний... Словник синонімів Вусика
  4. світлий — [св’ітлией] м. (на) -тлому/-т'л'ім, мн. -т'л'і Орфоепічний словник української мови
  5. світлий — -а, -е. 1》 Який випромінює яскраве світло (про джерело світла). 2》 Добре освітлений, наповнений світлом. || Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). 3》 Не темного кольору. || Менш насичений порівняно з основним кольором. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. світлий — СВІ́ТЛИЙ, а, е. 1. Який випромінює яскраве світло (про джерело світла). Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали [на шлях]. І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  7. світлий — світлий : ◊ світла голова́ → голова ◊ Світлий вівторок церк. третій день Великодніх свят ◊ Світлий понеділок церк. другий день Великодніх свят||Обливаний понеділок, Поливаний понеділок ◊ Світлий четве́р церк. четвер напередодні Страсної п'ятниці; спомин Тайної Вечері||Страсті Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. світлий — РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення)... Словник синонімів української мови
  9. світлий — Сві́тлий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. світлий — СВІ́ТЛИЙ, а, е. 1. Який випромінює яскраве світло (про джерело світла). Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали [на шлях]. І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Вовчок, І, 1955, 309). Словник української мови в 11 томах