1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сектор

се́ктор

-а, ч.

1》 спец. Частина круга, обмежена дугою і двома радіусами.

|| Деталі, частини предметів, машин і т. ін. такої форми. Зубчастий сектор.

2》 Ділянка, обмежена радіальними лініями.

|| Частина певної площі; ділянка, район.

3》 Частина народного господарства, яка має певні соціальні та економічні ознаки.

|| Складова частина чого-небудь.

Державний сектор — частина економіки, яка управляється, контролюється державними органами і знаходиться у власності держави.

Приватний сектор — економічні об'єкти, які знаходяться у приватній власності, належать приватному капіталу.

Сектор економіки — велика, значна частина економіки.

4》 Відділ в установі або організації.

5》 спец. Відділ системи управління літака, пароплава тощо.

6》 Частина глядацьких трибун на стадіоні, у палацах спорту, цирку, літніх театрах та кінотеатрах, обмежена проходами.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сектор — се́ктор іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири се́ктори Орфографічний словник української мови
  2. сектор — (якоїсь площі) ділянка, район; (в установі) відділ, секція; (економіки) галузь; МАТ. частина кола. Словник синонімів Караванського
  3. сектор — [сектор] -ра, м. (ў) -р'і, мн. -ри, -тоур'іў два секторие Орфоепічний словник української мови
  4. сектор — Відділ, частина, витинок Словник чужослів Павло Штепа
  5. сектор — СЕ́КТОР, а, ч. 1. спец. Частина круга, обмежена дугою і двома радіусами. Діаграми можуть бути дуже різноманітні – у вигляді прямокутників, секторів, кривих і т. д (з публіц. літ.); // Деталі, частини предметів, машин і т. ін. такої форми. Словник української мови у 20 томах
  6. сектор — се́ктор (лат. sector, букв. – розсікаючий) 1. Частина криволінійної фігури, обмежена двома прямими, що виходять з однієї точки, та дугою між ними; ¤ круговий С. – частина круга, обмежена двома радіусами та дугою між ними. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. сектор — Се́ктор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сектор — СЕ́КТОР, а, ч. 1. спец. Частина круга, обмежена дугою і двома радіусами. Діаграми можуть бути дуже різноманітні — у вигляді прямокутників, секторів, кривих і т. д. (Ком. Укр., 2, 1966, 57); // Деталі, частини предметів, машин і т. ін. такої форми. Словник української мови в 11 томах
  9. сектор — рос. сектор 1. Частина круга, обмежена двома радіусами та дугою між ними. 2. Відділ установи, організації з певною професійною чи виробничою (службовою) спеціалізацією. 3. Частина народного господарства. яка має економічні чи соціальні окремішності. Eкономічна енциклопедія