1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сипець

сипе́ць

-пцю, ч.

1》 Перепрілий гній або подрібнений торф.

2》 розм. Пересохла або суха земля.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сипець — сипе́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сипець — СИПЕ́ЦЬ, пцю́, ч. 1. Перепрілий гній або подрібнений торф. Ланки вивозили на поля гній-сипець для внесення його весною під культивацію (із журн.); Тиша. Спокій. Теплий запах сипцю, щойно вивезеного в поле. Земля відпочиває (з газ.). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
  3. сипець — СИПЕ́ЦЬ, пцю́, ч. 1. Перепрілий гній або подрібнений торф. Ланки вивозили на поля гній-сипець для внесення його весною під культивацію (Колг. Укр., 4, 1956, 9); Тиша. Спокій. Теплий запах сипцю, щойно вивезеного в поле. Земля відпочиває (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах
  4. сипець — Сипець, -пця м. Сыпучее тѣло. Канев. у. Земля — сипець, суха. (Залюб.). Там кучугури, самий пісок сипець. Новомоск. у. сипцю да́ти. При постройкѣ плотины засыпать хворостъ чѣмъ-нибудь сыпучимъ. Каторжний жид сипцю не дав греблі, а загатив тільки хворостом. Словник української мови Грінченка