1. Словник української мови у 20 томах

сипець

СИПЕ́ЦЬ, пцю́, ч.

1. Перепрілий гній або подрібнений торф.

Ланки вивозили на поля гній-сипець для внесення його весною під культивацію (із журн.);

Тиша. Спокій. Теплий запах сипцю, щойно вивезеного в поле. Земля відпочиває (з газ.).

2. розм. Пересохла або суха земля.

Високі сівалки у куряві бродять, Дзвенять сошниками в протряхлій ріллі, Пушать і мережать .. Шамшать у сипці, як вітри в ковилі (І. Вирган).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сипець — сипе́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сипець — -пцю, ч. 1》 Перепрілий гній або подрібнений торф. 2》 розм. Пересохла або суха земля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сипець — СИПЕ́ЦЬ, пцю́, ч. 1. Перепрілий гній або подрібнений торф. Ланки вивозили на поля гній-сипець для внесення його весною під культивацію (Колг. Укр., 4, 1956, 9); Тиша. Спокій. Теплий запах сипцю, щойно вивезеного в поле. Земля відпочиває (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах
  4. сипець — Сипець, -пця м. Сыпучее тѣло. Канев. у. Земля — сипець, суха. (Залюб.). Там кучугури, самий пісок сипець. Новомоск. у. сипцю да́ти. При постройкѣ плотины засыпать хворостъ чѣмъ-нибудь сыпучимъ. Каторжний жид сипцю не дав греблі, а загатив тільки хворостом. Словник української мови Грінченка