1. Великий тлумачний словник сучасної мови

слов'яни

слов'я́ни

-в'ян, мн. (одн. слов'янин, -а, ч.; слов'янка, -и, ж.).

Велика група споріднених за мовою та культурою народів, що живуть у Східній і Центральній Європі та утворюють три гілки: східнослов'янську (українці, білоруси, росіяни), західнослов'янську (поляки, чехи, словаки, лужичани), південнослов'янську (серби, болгари, хорвати, словенці, македонці).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слов'яни — СЛОВ'Я́НИ, в'я́н, мн. (одн. слов'яни́н, а, ч.; слов'я́нка, и, ж.). Група народів, що живуть у Європі: східні (росіяни, українці, білоруси), західні (поляки, чехи, словаки, лужичани), південні (серби, болгари, хорвати, словенці, македонці, боснійці... Словник української мови у 20 томах
  2. слов'яни — Група індоєвропeйськиx народів; eтноґeнeз нe усталeний; у I тис. н. e. поділилися на 3 групи; зx. с. — вeнeдів, сx. с. — антів і пд. с. — склавинів; займали бл. 20% тeриторії Європи від Балтійського м. до Адріатичного м. і від Лаби до Волги; у сeрeдньовіччі почали формуватися слов'янські народи. Універсальний словник-енциклопедія