1. Великий тлумачний словник сучасної мови

слуховий

слухови́й

-а, -е.

1》 Стос. до слуху (у 1 знач.).

Слухова труба — канал, якай сполучає носоглотку з барабанною порожниною.

Слуховий аналізатор — поєднання механічних, рецепторних та нервових структур, що забезпечують сприйняття людиною та тваринами звукових коливань.

2》 Який здійснюється за допомогою слуху (у 1 знач.). Слуховий зв'язок. Слухове спостереження.

|| Який утворюється за допомогою слуху.

3》 Признач. для слухання, який дає можливість чути.

Слухове вікно (віконце) — вікно в покрівлі будови для освітлювання, провітрювання горища і для виходу на дах.

Слуховий апарат — електронний чи слуховий пристрій, який підсилює звук; застосовується з метою компенсації слухової функції в приглухуватих.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слуховий — слухови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. слуховий — СЛУХОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до слуху (у 1 знач.). Складна робота мовного апарату відбувається, в основному, поза контролем свідомості, рефлекторно, координуючись спеціальними центрами вищої нервової системи, мовним та слуховим... Словник української мови у 20 томах
  3. слуховий — СЛУХОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до слуху (у 1 знач.). Складна робота мовного апарату відбувається, в основному, поза контролем свідомості, рефлекторно, координуючись спеціальними центрами вищої нервової системи, мовним та слуховим... Словник української мови в 11 томах