1. Великий тлумачний словник сучасної мови

слідкувати

слідкува́ти

-ую, -уєш, недок.

1》 за ким – чим, заст. кого, що, зі спол. як, що, часто зі сл. очима.Дивитися на те, що переміщується, рухається; стежити.

|| Не відриваючи погляду, дивитися на що-небудь, спостерігати щось.

|| Уважно приглядатися до чогось, щоб не пропустити будь-яких змін.

2》 за чим, зі спол. щоб. Наглядати за чим-небудь для контролю, забезпечення порядку і т. ін.

|| за ким. Піклуватися, дбати про кого-небудь.

3》 за ким – чим. Стежити за ким-, чим-небудь перев. з метою викрити, піймати і т. ін.

4》 за чим. Уважно стежити за розвитком, зміною, станом чогось.

|| Цікавлячись подіями, станом речей у певній галузі, бути завжди обізнаним у них.

5》 за ким, розм. Іти, ходити слідом за ким-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слідкувати — слідкува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. слідкувати — СТЕЖИТИ, вистежувати, ПИЛЬНУВАТИ, жм. зорити, назирати; (за чим) наглядати, спостерігати, придивлятися до; (за собою) дивитися; ЖМ. іти назирці <�слідом>. Словник синонімів Караванського
  3. слідкувати — див. дивитися; стежити Словник синонімів Вусика
  4. слідкувати — СЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. за ким – чим, заст., кого, що, із спол. як, що, часто зі сл. очи́ма. Дивитися, спостерігати. Мелашка слідкувала за ними, доки вони не зайшли за залізні гратки (І. Словник української мови у 20 томах
  5. слідкувати — ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. слідкувати — СЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. за ким-чим, заст. кого, що, із спол. як, що, часто із сл. очима. Дивитися на те, що переміщується, рухається; стежити. Мелашка слідкувала за ними, доки вони не зайшли за залізні гратки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. слідкувати — Слідкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Идти вслѣдъ, слѣдовать. Ми слідком за нею слідкували. МВ. ІІ. 45. Словник української мови Грінченка