1. Великий тлумачний словник сучасної мови

сонорний

соно́рний

-а, -е.

Дзвінкий, голосний, гучний; такий, що дає сильний звук при перкусії.

|| При творенні якого голос переважає над шумом (про приголосний звук).

|| у знач. ім. сонорні, -них, мн. Приголосні звуки, при творенні яких голос переважає над шумом.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сонорний — соно́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сонорний — див. сонатичний Словник чужослів Павло Штепа
  3. сонорний — СОНО́РНИЙ, а, е. Приголосний звук при творенні якого голос переважає над шумом. Артикуляція деяких сонорних приголосних в українській літературній мові має певні особливості (з навч. літ.); // у знач. ім. соно́рні, них, мн. Словник української мови у 20 томах
  4. сонорний — соно́рний (від лат. sonorus – дзвінкий) приголосний звук, під час утворення якого голос переважає над шумом. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. сонорний — СОНО́РНИЙ, а, е. При творенні якого голос переважає над шумом (про приголосний звук). Сонорні звуки— приголосні звуки, у творенні яких голос (музикальний тон) переважає над шумом (Сл. лінгв. терм., 1957, 175); // у знач. ім. соно́рні, них, мн. Словник української мови в 11 томах