1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спитувати

спи́тувати

-ую, -уєш, недок., розм.

1》 перех. Те саме, що випробовувати.

2》 неперех., також з інфін. Те саме, що спитуватися.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спитувати — спи́тувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. спитувати — СПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. кого, що. Те саме, що випробо́вувати. – Це нас Господь спитує (Г. Хоткевич); Вдягають вояки Високі, гостроверхі шишаки. Спитують луків силу бойову (М. Бажан). 2. без прям. дод., також з інфін. Словник української мови у 20 томах
  3. спитувати — ВИПРОБО́ВУВАТИ (перевіряти якість чого-небудь, придатність, готовність до використання), ВИПРО́БУВАТИ, ПРО́БУВАТИ, СПИ́ТУВАТИ розм. рідко; ОБ'ЇЖДЖА́ТИ, ОБ'ЇЗДИ́ТИ, ОБ'Ї́ЖДЖУВАТИ, ОБКА́ТУВАТИ (про транспортні засоби, роботу механізмів і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  4. спитувати — Спи́тувати, -тую, -туєш, -тує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. спитувати — СПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. перех. Те саме, що випробо́вувати. — Це нас господь спитує (Хотк., І, 1966, 168); Вдягають вояки Високі, гостроверхі шишаки. Спитують луків силу бойову (Бажан, І, 1946, 301). 2. неперех., також з інфін. Словник української мови в 11 томах
  6. спитувати — Спитувати, -тую, -єш гл. Пробовать, испытывать. Нехай дурнями броди спитують. Черк. у. Словник української мови Грінченка