справуватися
справува́тися
-уюся, -уєшся, недок., заст.
1》 Поводитися певним чином.
2》 Успішно виконувати яку-небудь роботу, якісь обов'язки і т. ін.
3》 Вести суперечку (у 1 знач.); сперечатися.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- справуватися — Справува́тися: — поводитися [16] Словник з творів Івана Франка
- справуватися — справува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- справуватися — Триматися, поводитися; (добре) давати собі раду; (за що) сперечатися, доводити своє право на що. Словник синонімів Караванського
- справуватися — СПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., заст. 1. Поводитися певним чином. З польськими панками та управителями він [о. Артемій] так вмів справуватись, що вони дозволяли йому вивозити з своїх лісів деревні (І. Словник української мови у 20 томах
- справуватися — справува́тися давати собі раду (ср, ст): А як там справуються мої хлопці в гімназії? (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- справуватися — Справува́тися, -ву́юся, -ву́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- справуватися — СПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., заст. 1. Поводитися певним чином. З польськими панками та управителями він [о. Артемій] так вмів справуватись, що вони дозволяли йому вивозити з своїх лісів деревні (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- справуватися — Справуватися, -вуюся, -єшся гл. 1) Вести себя, поступать. Піду у світ, а як я ся буду справувати? буду я собі мужа глядати. Гол. III. 397. 2) Справляться, управляться. Зміев. у. Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь справувалась. Левиц. І. 390. Словник української мови Грінченка