1. Словник української мови в 11 томах

справуватися

СПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., заст.

1. Поводитися певним чином.

З польськими панками та управителями він [о. Артемій] так вмів справуватись, що вони дозволяли йому вивозити з своїх лісів деревні (Н.-Лев., IV, 1956, 45);

— Як будеш зле справуватися, то.. будеш.. сидіти [в ямі] цілу ніч (Фр., II, 1950, 56).

2. Успішно виконувати яку-небудь роботу, якісь обов’язки і т. ін.

— Громада присудила, щоб ти [Петрусь] жив у мене. Я тобі кривди не зроблю, але справуйся добре! (Фр., IV, 1950, 44);

— Не забувай, синку, за нас та справуйся добре! (Коб., II, 1956, 89);

— Як жіночка? — Гаманюк.. ухильно відповів: — Нічого.. справується (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 249).

3. Вести суперечку (у 1 знач.); сперечатися.

Гірко скаржились одна одній на свою хатню неволю та справувались межи собою, хоч більше Дарка панні докоряла (Л. Укр., III, 1952, 632).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. справуватися — Справува́тися: — поводитися [16] Словник з творів Івана Франка
  2. справуватися — справува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. справуватися — Триматися, поводитися; (добре) давати собі раду; (за що) сперечатися, доводити своє право на що. Словник синонімів Караванського
  4. справуватися — -уюся, -уєшся, недок., заст. 1》 Поводитися певним чином. 2》 Успішно виконувати яку-небудь роботу, якісь обов'язки і т. ін. 3》 Вести суперечку (у 1 знач.); сперечатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. справуватися — СПРАВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., заст. 1. Поводитися певним чином. З польськими панками та управителями він [о. Артемій] так вмів справуватись, що вони дозволяли йому вивозити з своїх лісів деревні (І. Словник української мови у 20 томах
  6. справуватися — справува́тися давати собі раду (ср, ст): А як там справуються мої хлопці в гімназії? (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. справуватися — Справува́тися, -ву́юся, -ву́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. справуватися — Справуватися, -вуюся, -єшся гл. 1) Вести себя, поступать. Піду у світ, а як я ся буду справувати? буду я собі мужа глядати. Гол. III. 397. 2) Справляться, управляться. Зміев. у. Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь справувалась. Левиц. І. 390. Словник української мови Грінченка