співрозмовець

Значення в інших словниках

1. співрозмовець — співрозмо́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. співрозмовець — СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Те саме, що співрозмо́вник. Сахно впізнала його. Це був її компатріот, загадковий нічний співрозмовець... (Ю. Смолич); Коли б Сірко був в іншій обстановці, він помітив би прихильні цяточки в очах співрозмовця (І. Сенченко). Словник української мови у 20 томах
3. співрозмовець — СПІВРОЗМО́ВНИК (учасник розмови, бесіди); СПІВБЕСІ́ДНИК, СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ рідше, БЕСІ́ДНИК розм., РОЗМО́ВНИК розм. Мій співрозмовник усміхається, збираючись сказати щось цікаве (В. Гжицький); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Д. Словник синонімів української мови
4. співрозмовець — СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Те саме, що співрозмо́вник. Сахно впізнала його. Це був її компатріот, загадковий нічний співрозмовець… (Смолич, І, 1958, 91); Коли б Сірко був в іншій обстановці, він помітив би прихильні цяточки в очах співрозмовця (Сенч., Опов., 1959, 207). Словник української мови в 11 томах