1. Словник синонімів української мови

співрозмовець

СПІВРОЗМО́ВНИК (учасник розмови, бесіди); СПІВБЕСІ́ДНИК, СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ рідше, БЕСІ́ДНИК розм., РОЗМО́ВНИК розм. Мій співрозмовник усміхається, збираючись сказати щось цікаве (В. Гжицький); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Д. Ткач); Сахно впізнала його. Це був її загадковий нічний співрозмовець (Ю. Смолич); Андріїв бесідник раптом змовк (Д. Бедзик); На чужинця розмовники не звертали жодної уваги (О. Досвітній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співрозмовець — співрозмо́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. співрозмовець — -вця, ч. Те саме, що співрозмовник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співрозмовець — СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Те саме, що співрозмо́вник. Сахно впізнала його. Це був її компатріот, загадковий нічний співрозмовець... (Ю. Смолич); Коли б Сірко був в іншій обстановці, він помітив би прихильні цяточки в очах співрозмовця (І. Сенченко). Словник української мови у 20 томах
  4. співрозмовець — СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Те саме, що співрозмо́вник. Сахно впізнала його. Це був її компатріот, загадковий нічний співрозмовець… (Смолич, І, 1958, 91); Коли б Сірко був в іншій обстановці, він помітив би прихильні цяточки в очах співрозмовця (Сенч., Опов., 1959, 207). Словник української мови в 11 томах