співрозмовник
СПІВРОЗМО́ВНИК (учасник розмови, бесіди); СПІВБЕСІ́ДНИК, СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ рідше, БЕСІ́ДНИК розм., РОЗМО́ВНИК розм. Мій співрозмовник усміхається, збираючись сказати щось цікаве (В. Гжицький); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Д. Ткач); Сахно впізнала його. Це був її загадковий нічний співрозмовець (Ю. Смолич); Андріїв бесідник раптом змовк (Д. Бедзик); На чужинця розмовники не звертали жодної уваги (О. Досвітній).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- співрозмовник — співрозмо́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- співрозмовник — див. спільник Словник синонімів Вусика
- співрозмовник — [сп'іўрозмоўниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- співрозмовник — -а, ч. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співрозмовник — СПІВРОЗМО́ВНИК, а, ч. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди. Діалог завжди повинен розкривати і суть розмови, і взаємини між тими, хто розмовляє, а також і характер кожного з співрозмовників (Ю. Словник української мови у 20 томах
- співрозмовник — СПІВРОЗМО́ВНИК, а, ч. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди. Діалог завжди повинен розкривати і суть розмови, і взаємини між тими, хто розмовляє, а також і характер кожного з співрозмовників (Смолич, Перша книга, 1951... Словник української мови в 11 томах