1. Словник української мови в 11 томах

співрозмовник

СПІВРОЗМО́ВНИК, а, ч. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди.

Діалог завжди повинен розкривати і суть розмови, і взаємини між тими, хто розмовляє, а також і характер кожного з співрозмовників (Смолич, Перша книга, 1951, 75);

Розмовляв він завжди спокійно, по-діловому і називав співрозмовника лише на прізвище, явно ігноруючи ім’я та по батькові (Збан., Малин. дзвін, 1958, 11);

Він виявився чудовим співрозмовником, палко закоханим у свою рідну Полтавщину (Минко, Повна чаша, 1950, 7);

*Образно. А співрозмовник в тебе завжди є — Це зошит в коленкоровій оправі (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співрозмовник — співрозмо́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. співрозмовник — див. спільник Словник синонімів Вусика
  3. співрозмовник — [сп'іўрозмоўниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. співрозмовник — -а, ч. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. співрозмовник — СПІВРОЗМО́ВНИК, а, ч. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди. Діалог завжди повинен розкривати і суть розмови, і взаємини між тими, хто розмовляє, а також і характер кожного з співрозмовників (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. співрозмовник — СПІВРОЗМО́ВНИК (учасник розмови, бесіди); СПІВБЕСІ́ДНИК, СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ рідше, БЕСІ́ДНИК розм., РОЗМО́ВНИК розм. Мій співрозмовник усміхається, збираючись сказати щось цікаве (В. Гжицький); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Д. Словник синонімів української мови