1. Великий тлумачний словник сучасної мови

старожил

старожи́л

-а, ч.

1》 Той, хто багато років живе в якому-небудь місці.

|| перев. мн. Корінні жителі якої-небудь місцевості (на відміну від переселенців).

2》 Той, хто порівняно довгий час перебуває, працює де-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старожил — старожи́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. старожил — див. старий Словник синонімів Вусика
  3. старожил — СТАРОЖИ́Л, а, ч. 1. Той, хто багато років живе в якому-небудь місці. Залізо на даху фарбувалось колись: старожили, може, і пам'ятають іще, і, може, в кого в пам'яті збереглося, якою саме фарбою, але тепер ніяким дослідженням цього не встановити (А. Словник української мови у 20 томах
  4. старожил — СТАРОЖИ́Л, а, ч. 1. Той, хто багато років живе в якому-небудь місці. Залізо на даху фарбувалось колись: старожили, може, і пам’ятають іще, і, може, в кого в пам’яті збереглося, якою саме фарбою... Словник української мови в 11 томах
  5. старожил — Старожил, -ла м. Старикъ. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричи положила і обнімавши старожила, біліла любочка як сніг. Мкр. Г. 35. Словник української мови Грінченка