старожил
СТАРОЖИ́Л, а, ч.
1. Той, хто багато років живе в якому-небудь місці.
Залізо на даху фарбувалось колись: старожили, може, і пам'ятають іще, і, може, в кого в пам'яті збереглося, якою саме фарбою, але тепер ніяким дослідженням цього не встановити (А. Головко);
Оповідач, Матвій Петрович Кравченко, могутньої будови чоловік, був місцевий житель і старожил (В. Собко);
* У порівн. В Нью-Йорку я три місяці прожив, Багато бачив і відчув чимало. Я на Бродвеї, наче старожил, Мені знайомі Гарлема квартали (Л. Дмитерко);
// перев. мн. Корінні жителі якої-небудь місцевості (на відміну від переселенців).
Більшість переселенців із своїми сім'ями тулиться в старожилів радгоспу (О. Гончар).
2. Той, хто порівняно довгий час перебуває, працює де-небудь.
Захар на той час своєю сумлінною працею здобув уже мовчазне визнання по інституту на становище старожила (Іван Ле);
– Пробачте, друзі, але я тут старожил, уже тиждень сиджу один, як палець (Ю. Збанацький).
Значення в інших словниках
- старожил — старожи́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- старожил — див. старий Словник синонімів Вусика
- старожил — -а, ч. 1》 Той, хто багато років живе в якому-небудь місці. || перев. мн. Корінні жителі якої-небудь місцевості (на відміну від переселенців). 2》 Той, хто порівняно довгий час перебуває, працює де-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старожил — СТАРОЖИ́Л, а, ч. 1. Той, хто багато років живе в якому-небудь місці. Залізо на даху фарбувалось колись: старожили, може, і пам’ятають іще, і, може, в кого в пам’яті збереглося, якою саме фарбою... Словник української мови в 11 томах
- старожил — Старожил, -ла м. Старикъ. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричи положила і обнімавши старожила, біліла любочка як сніг. Мкр. Г. 35. Словник української мови Грінченка