1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стирати

стира́ти

-аю, -аєш, недок., стерти і зітерти, зітру, зітреш, док., перех.

1》 чим, з чого і без додатка. Витираючи, знімати з якої-небудь поверхні щось або очищати її від чогось.

|| Робити що-небудь чистим або сухим, тручи чим-небудь по його поверхні.

|| Знищувати що-небудь написане, намальоване, витираючи, зіскрібаючи і т. ін.

2》 перен. Згладжувати, усувати ознаки, наявність і т. ін. чого-небудь.

|| перев. док. Позбавити життя; знищити. Стирати з лиця землі.

3》 Тертям, частим доторкуванням пошкоджувати шкіряне, волосяне і т. ін. покриття або верхній шар чого-небудь.

|| Зменшувати об'єм чого-небудь тертям, частим користуванням.

4》 у що, на що. Розтираючи, подрібнювати, перетворювати на дрібну однорідну масу. Стерти на порох.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стирати — стира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стирати — СТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕ́РТИ, ЗІТЕ́РТИ, зітру́, зітре́ш, док., що. 1. чим, з чого і без дод. Витираючи, знімати з якої-небудь поверхні щось або очищати її від чогось. Стираючи порох із столу, побачив [Андрій] на ньому кілька мідяків (М. Словник української мови у 20 томах
  3. стирати — стира́ти 1. стирати ◊ стира́ти язи́ки → язик 2. вул. продавати, перепродувати (крадене)(ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. стирати — НАТЕ́РТИ (про взуття, одяг і т. ін. — тертям завдати болю, ушкодити шкіру), НАМУ́ЛЯТИ (НАМУ́ЛИТИ), СТЕ́РТИ підсил., НАМ'Я́ТИ розм., ПОШМУГЛЯ́ТИ розм.; НАМОЗО́ЛИТИ (з утворенням мозолів). — Недок. Словник синонімів української мови
  5. стирати — Стира́ти, -ра́ю, -ра́є; сте́рти, зітру́, зітре́ш, зітру́ть; стер, сте́рла; зітри́, -рі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стирати — СТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕ́РТИ і ЗІТЕ́РТИ, зітру́, зітре́ш, док., перех. 1. чим, з чого і без додатка. Витираючи, знімати з якої-небудь поверхні щось або очищати її від чогось. Словник української мови в 11 томах
  7. стирати — Стира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. стерти, зітру, -треш, гл. 1) Стирать, стереть. Рудч. Ск. II. 150. Ото щось діти крейдою понаписували на дверях, — зітри. Харьк. Вона почала стирати пил. Левиц. Пов. 61. 2) Истирать, истереть. Мовчи, бо я тебе на кабаку зотру! Ном. № 3618. Словник української мови Грінченка