структуралізм

структуралі́зм

-у, ч.

1》 Конкретно наукова методологія, що головним завданням висуває дослідження структур об'єктів.

2》 Ряд напрямів у мовознавстві, що розглядають мову як організацію системно протиставлених лінгвістичних елементів, які виконують у ній певну функцію.

3》 У літературознавстві – науковий напрям, що розглядає словесний художній твір як систему, складові частини якої функціонально пов'язані і піддаються інтерпретації на різних рівнях.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. структуралізм — структуралі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. структуралізм — СТРУКТУРАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Конкретно-наукова методологія, що головним завданням висуває дослідження структур об'єктів. 2. Напрями в сучасному мовознавстві, що розглядають мову як організацію системно протиставлених лінгвістичних елементів, які виконують у ній певну функцію. Словник української мови у 20 томах
  3. структуралізм — структуралі́зм 1. Конкретно-наукова методологія, що головним завданням висуває дослідження структур об’єктів. 2. Напрям у сучасній французькій філософії, який перетворює конкретно-наукову методологію структурного аналізу на загальний філософський метод. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. структуралізм — Науковий підхід, послідовники якого насамперед аналізують структуру досліджуваних явищ, а не їх генезу чи функції; збірна назва різних напрямків у гуманітарних науках, яким притаманна ця методологія. Універсальний словник-енциклопедія
  5. структуралізм — СТРУКТУРАЛІЗМ — напрям наукового пізнання, що ґрунтується на системно-структурному методі аналізу. Ідеї системного підходу з'являються у фізиці, математиці, гештальтпсихології, рос. формалізмі на поч. XX ст. Філософський енциклопедичний словник
  6. структуралізм — СТРУКТУРАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Конкретнонаукова методологія, що головним завданням висуває дослідження структур об’єктів. 2. Ряд напрямів у сучасному зарубіжному мовознавстві, що розглядають мову як організацію системно протиставлених лінгвістичних елементів, які виконують у ній певну функцію. Словник української мови в 11 томах