1. Великий тлумачний словник сучасної мови

струшувати

стру́шувати

-ую, -уєш, недок., струсити, струшу, струсиш, док.

1》 перех., з кого – чого. Збивати, скидати що-небудь з поверхні чогось.

|| від чого і без додатка. Трясучи що-небудь, очищати, звільняти його від чогось.

2》 перех. Трусячи, звільняти дерево, кущ від плодів.

3》 перех. Трусячи, збивати що-небудь.

|| Скидати, обсипати листя, пелюстки, плоди і т. ін.

4》 неперех., ким, чим. Трясти кого-, що-небудь.

|| перех. Різко трясти посудину, щоб збовтати, перемішати або втрамбувати те, що в ній міститься.

|| перех. Різко трусячи рукою, збивати що-небудь.

|| неперех., чим. Різким рухом закидати щось, трясти чим-небудь.

5》 перех. Примушувати тіло тремтіти, здригатися, трястися, коливатися (про хворобу).

6》 перех. Сильно хитати, коливати що-небудь.

|| безос.

7》 перех., перен. Звільнятися від чогось небажаного, неприємного.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струшувати — стру́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. струшувати — (з себе) обтрушувати; (чим) ТРЯСТИ, стрясати; (термометр) збивати; (головою) стріпувати; (апатію) скидати; (груші) трусити. Словник синонімів Караванського
  3. струшувати — див. трясти Словник синонімів Вусика
  4. струшувати — СТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРУСИ́ТИ, струшу́, стру́сиш, док. 1. кого, що, з кого, чого. Збивати, скидати що-небудь з поверхні чогось. Словник української мови у 20 томах
  5. струшувати — ОБТРУСИ́ТИ (ОТРУСИ́ТИ) (трусінням викликати опадання чого-небудь — плодів, листя і т. ін.), СТРУСИ́ТИ, ОТРЯХНУ́ТИ рідше, ОБТРЯСТИ́ (ОТРЯСТИ́) розм. рідше. — Недок.: обтру́шувати (отру́шувати), стру́шувати, отряха́ти, обтряса́ти (отряса́ти). Словник синонімів української мови
  6. струшувати — Стру́шувати, -шую, -шуєш; струси́ти, струшу́, стру́сиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. струшувати — СТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРУСИ́ТИ, струшу́, стру́сиш, док. 1. перех., з кого — чого. Збивати, скидати що-небудь з поверхні чогось. Словник української мови в 11 томах
  8. струшувати — Струшувати, -шую, -єш сов. в. струси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Стряхивать, стряхнуть. Кожух його струшує. МВ. ІІ. 26. 2) Отрясывать, отрясти. Піду хоч яблучок струшу. Рудч. Ск. II. 60. Струсив грушу, назбірав... груш. Чуб. II. 147. Словник української мови Грінченка