субститут

субститу́т

ч.

1》 род. -у, спец. Замінник або новий промисловий матеріал, виріб, який заміняє існуючий.

|| Право судовласника на заміну вказаного у чартері судна іншим, рівноцінним.

2》 род. -а, заст. Заступник.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. субститут — субститу́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. субститут — Замінка, див. сурогат Словник чужослів Павло Штепа
  3. субститут — СУБСТИТУ́Т, ч. 1. род. у, спец. Замінник або новий промисловий матеріал, виріб, який заміняє існуючий. 2. род. а, заст. Заступник. Словник української мови у 20 томах
  4. субститут — ЗАМІ́ННИК (матеріал, виріб і т. ін., що використовується замість іншого — дорогого чи дефіцитного), ЗАМІ́НЮВАЧ, СУБСТИТУ́Т спец.; СУРОГА́Т, ЕРЗА́Ц (неповноцінний замінник). Словник синонімів української мови
  5. субститут — СУБСТИТУ́Т. 1. род. у, спец. Замінник або новий промисловий матеріал, виріб, який заміняє існуючий. 2. род. а, заст. Заступник. Словник української мови в 11 томах
  6. субститут — рос. субститут товар, що заміняє інший товар, який має подібні з ним властивості. Див. також Замінники. Eкономічна енциклопедія