субститут
субститу́т
ч.
1》 род. -у, спец. Замінник або новий промисловий матеріал, виріб, який заміняє існуючий.
|| Право судовласника на заміну вказаного у чартері судна іншим, рівноцінним.
2》 род. -а, заст. Заступник.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- субститут — субститу́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- субститут — Замінка, див. сурогат Словник чужослів Павло Штепа
- субститут — СУБСТИТУ́Т, ч. 1. род. у, спец. Замінник або новий промисловий матеріал, виріб, який заміняє існуючий. 2. род. а, заст. Заступник. Словник української мови у 20 томах
- субститут — ЗАМІ́ННИК (матеріал, виріб і т. ін., що використовується замість іншого — дорогого чи дефіцитного), ЗАМІ́НЮВАЧ, СУБСТИТУ́Т спец.; СУРОГА́Т, ЕРЗА́Ц (неповноцінний замінник). Словник синонімів української мови
- субститут — СУБСТИТУ́Т. 1. род. у, спец. Замінник або новий промисловий матеріал, виріб, який заміняє існуючий. 2. род. а, заст. Заступник. Словник української мови в 11 томах
- субститут — рос. субститут товар, що заміняє інший товар, який має подібні з ним властивості. Див. також Замінники. Eкономічна енциклопедія