суфікс
су́фікс
-а, ч., грам.
Значуща частина слова, що стоїть між коренем і закінченням і служить для творення нових слів або окремих форм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суфікс — су́фікс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- суфікс — у. наросток Словник синонімів Караванського
- суфікс — [суф'ікс] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
- суфікс — моск. наросток наросток Словник чужослів Павло Штепа
- суфікс — СУ́ФІКС, а, ч., лінгв. Значуща частина слова, що стоїть між коренем і закінченням і служить для творення нових слів або окремих форм. Словотворчий суфікс – суфікс, за допомогою якого творяться нові слова (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- суфікс — су́фікс (від лат. suffixus – прикріплений) морфема між коренем слова й закінченням, що служить для творення слів з новим значенням або нових форм слова. Словник іншомовних слів Мельничука
- суфікс — Суфі́кс, -кса; -фі́кси, -ксів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- суфікс — СУ́ФІКС, а, ч., грам. Значуща частина слова, що стоїть між коренем і закінченням і служить для творення нових слів або окремих форм. Словотворчий суфікс — суфікс, за допомогою якого творяться нові слова (Сл. лінгв. терм. Словник української мови в 11 томах