1. Великий тлумачний словник сучасної мови

схибити

схи́бити

-блю, -биш; мн. схиблять; і схибнути, -ну, -неш, док.

1》 неперех. Неправильно, не так, як треба, зробити що-небудь, припуститися помилки у своїх діях, вчинках, думках, оцінці кого-, чого-небудь і т. ін.

|| Не влучити в ціль, зробити промах.

Рука не схибить чия — хто-небудь влучить у ціль.

2》 перех. і без додатка. Утрачаючись, слабнучи, підводити кого-небудь (про пам'ять, зір, слух і т. ін.).

3》 неперех. Загубити правильний напрямок руху, дорогу і т. ін.; збитися.

|| перен. Збитися з правильного життєвого шляху, почати вести хибний спосіб життя.

4》 тільки схибнути. Те саме, що схибнутися 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схибити — схи́бити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. схибити — док., оступитися, поточитися, збочити, П. помилитися ,зробити помилку, дати маху <�хука>, промахнутися (- зір) зра дити, підвести, (- посіяне) не вдатися, вийти невдалим Словник синонімів Караванського
  3. схибити — див. помилятися Словник синонімів Вусика
  4. схибити — СХИ́БИТИ, блю, биш; мн. схи́блять; і СХИ́БНУТИ, ну́, не́ш, док. 1. Неправильно, не так, як треба, зробити що-небудь, допустити помилку в своїх діях, вчинках, думках, оцінці кого-, чого-небудь і т. ін.; помилитись. Словник української мови у 20 томах
  5. схибити — ЗАБЛУДИ́ТИ (загубити правильний напрямок руху, втратити просторову орієнтацію), ЗАБЛУДИ́ТИСЯ, ЗАБЛУКА́ТИ, ЗБЛУКА́ТИ розм., ЗБЛУДИ́ТИ рідко, ЗБЛУДИ́ТИСЯ рідко, ЗАБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗАПЛУ́ТАТИСЯ рідко; ЗБИ́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
  6. схибити — СХИ́БИТИ, блю, биш; мн. схи́блять; і СХИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. неперех. Неправильно, не так, як треба, зробити що-небудь, допустити помилку в своїх діях, вчинках, думках, оцінці кого-, чого-небудь і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  7. схибити — Схибити, -блю, -биш гл. 1) Уклониться въ сторону, пошатнуться. 2) Промахнуться. Бе схибить стріляючи. Стор. МПр. 131. Раз на вовна хука дав, удруге схибив. Мир. ХРВ. 82. 3) Неудаться, выйти неудачникъ. От як вторік: на жито урожай, а пшениця схибила, вродила така, шо один тільки послід. Брацл. у. Словник української мови Грінченка