1. Великий тлумачний словник сучасної мови

торохтіти

торохті́ти

-хчу, -хтиш, недок.

1》 неперех.Утворювати різкі, гуркітливі звуки.

|| Рухатися, котитися з гуркотом, шумом.

|| чим і без додатка. Голосно стукати.

2》 перех. і неперех., перен., розм., зневажл. Голосно й швидко, іноді безладно говорити, розмовляти; базікати.

3》 перех. і неперех. Цвірчати, співати, утворюючи переривчасті звуки (про деяких комах і птахів).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. торохтіти — торохті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. торохтіти — Туркотіти, туркотати; (- грім) гуркотіти, грімотіти, гоготіти; (язиком) цокотіти, <�молоти і> шеретувати; торохкотіти, торохкотати. Словник синонімів Караванського
  3. торохтіти — див. говорити; гриміти; звучати Словник синонімів Вусика
  4. торохтіти — ТОРОХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, недок. 1. без прям. дод. Утворювати різкі, гуркітливі звуки. Гримів, торохтів грім, далі став стихати (Г. Квітка-Основ'яненко); – Попереду підмажемо колеса, Щоб млин не торохтів І шестерня довготелеса Не дряпала боків (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. торохтіти — аж кістки́ торохтя́ть, зі сл. худи́й. Надто, дуже. — Худюща (невістка), аж кістки торохтять, — журилася мати (М. Стельмах); // з дієсл. Дуже швидко.— Чеше, втікаючи, аж кістки торохтять (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  6. торохтіти — БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл. Словник синонімів української мови
  7. торохтіти — Торохті́ти, -рохчу́, -рохти́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. торохтіти — ТОРОХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, недок. 1. неперех. Утворювати різкі, гуркітливі звуки. Гримів, торохтів грім, далі став стихати (Кв.-Осн., II, 1956, 415); — Попереду підмажемо колеса, Щоб млин не торохтів І шестерня довготелеса Не дряпала боків (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  9. торохтіти — Торохті́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Постукивать, стучать, громыхать, гремѣть. Не тупочуть коні, не торохтять коляси. МВ. (О. 1862. III. 46). Торохтів бубон. Стор. МПр. 126. Чую, щось торохтить у вікно. Дощ по залізу торохтить. 2) Болтать. Торохтить, як вітряк. Словник української мови Грінченка