травник
I тр`авник-а, ч.
1》 Те саме, що гербарій 1).
2》 заст. Книжка, в якій спершу описувались лікувальні рослини, а згодом давалися поради, як їх використовувати.
3》 Птах ряду куликоподібних.
II травн`икч., розм.
1》 род. -у. Настоянка на травах.
2》 род. -а, зах. Місце, поросле травою.
3》 род. -а. Лікар, що лікує травами.
4》 род. -а. Книга, яка містить опис лікарських рослин та способи їх застосування.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Травник — Тра́вник іменник чоловічого роду місто в Боснії Орфографічний словник української мови
- травник — ТРАВНИ́К, ч., розм. 1. род. у́. Настоянка на травах. 2. род. а́, рідко. Місце, поросле травою. Мати не дивилася на дорогу, не зважала на травники і квіти, а бігла просто, зачіпаючи сукнею за корчі (Н. Словник української мови у 20 томах
- травник — травни́к газон (ст): Сьогодні на зеленому фоні травника чергувалися, начеб ненароком порозсипувані, червоні й жовті китиці троянд; довга смуга рожевих беґоній, синіх лібелій та ясно-зелених кактусів оббігала довкола травник, як весела ряма (Марська)||муравник Лексикон львівський: поважно і на жарт
- травник — ГЕРБА́РІЙ (колекція засушених рослин), ТРА́ВНИК. Дівчина вела щоденник природи і в молодших класах з захопленням збирала колекції метеликів, комах, складала гербарій (О. Донченко). Словник синонімів української мови
- травник — ТРА́ВНИК, а, ч. 1. Те саме, що герба́рій 1. 2. заст. Книжка, в якій спочатку описувались лікувальні рослини, а згодом давались поради, як їх використовувати. У Стародавній Русі укладали спеціальні збірники, травники.., а в XVI-XVII ст. Словник української мови в 11 томах
- травник — Травник, -ка м. Мѣсто поросшее травой. Стану з тобов до слюбоньку на травнику-билиску. Гол. IV. 167. Словник української мови Грінченка