тугуватий

Значення в інших словниках

1. тугуватий — тугува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
2. тугуватий — ТУГУВА́ТИЙ, а, е. Дещо, трохи тугий. – Тугуватий [Синявін], оригінал, але, щоб зовсім чужий, це ще треба перевірити (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
3. тугуватий — туги́й на ву́хо. Який погано чує; глухуватий. Воно (дитя), звиняйте, малим з печі впало. З тієї пори і пішло… І на око стало сліпе, і на вухо стало туге (О. Ковінька); А коли будуть допитуватись, чи не чула чого, ти скажи, що туга на вухо стала (Легенди.. Фразеологічний словник української мови
4. тугуватий — ТУГУВА́ТИЙ, а, е. Дещо, трохи тугий. — Тугуватий [Синявін], оригінал, але, щоб зовсім чужий, це ще треба перевірити (Ле, Міжгір’я, 1953, 49). ◊ Тугува́тий на ву́хо — дещо, трохи глухий; глухуватий. І Крук упевнився — не слід йому співати. Словник української мови в 11 томах