1. Словник української мови в 11 томах

тугуватий

ТУГУВА́ТИЙ, а, е. Дещо, трохи тугий.

— Тугуватий [Синявін], оригінал, але, щоб зовсім чужий, це ще треба перевірити (Ле, Міжгір’я, 1953, 49).

◊ Тугува́тий на ву́хо — дещо, трохи глухий; глухуватий.

І Крук упевнився — не слід йому співати. Не мав-бо він ні голосу, ні слуху, Та ще до того і на праве вухо Був тугуватий (Дор., Літа.., 1957, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тугуватий — тугува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тугуватий — ТУГУВА́ТИЙ, а, е. Дещо, трохи тугий. – Тугуватий [Синявін], оригінал, але, щоб зовсім чужий, це ще треба перевірити (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  3. тугуватий — -а, -е. Дещо, трохи тугий. Тугуватий на вухо — дещо, трохи глухий; глухуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тугуватий — туги́й на ву́хо. Який погано чує; глухуватий. Воно (дитя), звиняйте, малим з печі впало. З тієї пори і пішло… І на око стало сліпе, і на вухо стало туге (О. Ковінька); А коли будуть допитуватись, чи не чула чого, ти скажи, що туга на вухо стала (Легенди.. Фразеологічний словник української мови