1. Словник української мови в 11 томах

тугувато

ТУГУВА́ТО.

1. Присл. до тугува́тий.

Не мавши ніколи справи з машинами, з їх огріванням, він тугувато засвоював спочатку закони механіки (Коцюба, Нові береги, 1959, 107).

2. у знач. присудк. сл. Важкувато (про труднощі в чомусь, з чимось, нестатки).

— Люди будуть, Григорію Петровичу. Ось із струментом доведеться тугувато (Ткач, Плем’я.., 1961, 22);

— А я, по правді сказати, за декого боявся. Признайтесь, нелегко вам на початку було та, мабуть, і зараз тугувато (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тугувато — тугува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. тугувато — ТУГУВА́ТО. 1. Присл. до тугува́тий. Не мавши ніколи справи з машинами, з їх огріванням, він тугувато засвоював спочатку закони механіки (Г. Коцюба). 2. у знач. пред. Важкувато (про труднощі в чомусь, з чимось, нестатки). – Люди будуть, Григорію Петровичу. Словник української мови у 20 томах
  3. тугувато — 1》 Присл. до тугуватий. 2》 у знач. присудк. сл. Важкувато (про труднощі в чомусь, з чимось, нестатки). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тугувато — ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри). Словник синонімів української мови