тугувато
ТУГУВА́ТО.
1. Присл. до тугува́тий.
Не мавши ніколи справи з машинами, з їх огріванням, він тугувато засвоював спочатку закони механіки (Г. Коцюба).
2. у знач. пред. Важкувато (про труднощі в чомусь, з чимось, нестатки).
– Люди будуть, Григорію Петровичу. Ось із струментом доведеться тугувато (Д. Ткач);
– А я, по правді сказати, за декого боявся. Признайтесь, нелегко вам на початку було та, мабуть, і зараз тугувато (І. Цюпа).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тугувато — тугува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- тугувато — 1》 Присл. до тугуватий. 2》 у знач. присудк. сл. Важкувато (про труднощі в чомусь, з чимось, нестатки). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тугувато — ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри). Словник синонімів української мови
- тугувато — ТУГУВА́ТО. 1. Присл. до тугува́тий. Не мавши ніколи справи з машинами, з їх огріванням, він тугувато засвоював спочатку закони механіки (Коцюба, Нові береги, 1959, 107). 2. у знач. присудк. сл. Важкувато (про труднощі в чомусь, з чимось, нестатки). Словник української мови в 11 томах