1. Великий тлумачний словник сучасної мови

туманець

тумане́ць

-нцю, ч.

Зменш. до туман I 1), 4), 6).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туманець — тумане́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. туманець — [туманец'] -н'ц'а, ор. -нцем, м. (на) -н'ц'і Орфоепічний словник української мови
  3. туманець — ТУМАНЕ́ЦЬ, нцю́, ч. Зменш. до тума́н¹ 1, 4, 6. Ось і рідесенький туманець пав на річеньку (Г. Квітка-Основ'яненко); З яру повзе туманець (В. Бабляк); * У порівн. Кора [осокорів] .. ледь-ледь бралася березневою світло-сірою, мов туманець на житі, прозеленню (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. туманець — ТУМАНЕ́ЦЬ, нцю́, ч. Зменш. до тума́н¹ 1, 4, 6. Ось і рідесенький туманець пав на річеньку (Кв.-Осн., II, 1956, 41); З яру повзе туманець (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 77); *У порівн. Кора [осокорів].. ледь-ледь бралася березневою світло-сірою, мов туманець на житі, прозеленню (Стельмах, І, 1962, 216). Словник української мови в 11 томах