1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тяжіти

тяжі́ти

тяжію, тяжієш і тяжу, тяжиш, недок.

1》 Притягуватися до чого-небудь під впливом сили тяжіння.

2》 Мати потяг, прихильність, пристрасть до кого-, чого-небудь.

3》 Мати потребу зв'язку з ким-, чим-небудь, мати зв'язок з чим-небудь як центром певного впливу.

4》 Нависати над чим-небудь, височіти у просторі (про щось дуже велике, важке).

|| перен. Бути тягарем (у 3 знач.) для когось; гнітити, мучити.

5》 перен. Тримати у своїй владі кого-, що-небудь; панувати над ким-, чим-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тяжіти — тяжі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тяжіти — (додолу) тягтися, притягатися; (до чого) мати потяг, прагнути; (- хмари) нависати, виснути; (над ким) висіти тінню <�невідступно>, тиснути на кого. Словник синонімів Караванського
  3. тяжіти — ТЯЖІ́ТИ, тяжі́ю, тяжі́єш і тяжу́, тяжи́ш, недок. 1. Притягуватися до чого-небудь під впливом сили тяжіння. Всі речі природні У світовому просторі додолу тяжать прямовисно (М. Зеров). 2. Мати потяг, прихильність, пристрасть до кого-, чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. тяжіти — Тяжі́ти, -жу́, -жи́ш, -жа́ть до чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тяжіти — ТЯЖІ́ТИ, тяжі́ю, тяжі́єш і тяжу́, тяжи́ш, недок. 1. Притягуватися до чого-небудь під впливом сили тяжіння. Всі речі природні У світовому просторі додолу тяжать прямовисно (Зеров, Вибр., 1966, 163). Словник української мови в 11 томах