1. Великий тлумачний словник сучасної мови

угіддя

угі́ддя

(вгіддя), -я, с.

Ділянка орної землі або частина природних багатств, придатних для господарського використання.

|| перен. Зручне, сприятливе для чого-небудь місце (для життя людей, зростання рослин і т. ін.).

Мисливські угіддя — ділянка території та/чи акваторії, що надається у користування юридичним і фізичним особам для організації та ведення мисливського господарства.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. угіддя — угі́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. угіддя — [ўг'ід':а] = вгіддя -д':а, р. мн. ўг'ід' Орфоепічний словник української мови
  3. угіддя — Лан Словник чужослів Павло Штепа
  4. угіддя — УГІ́ДДЯ (ВГІ́ДДЯ), я, с. Ділянка орної землі або частина природних багатств, придатних для господарського використання. В один край від табору тяглися поля, в інший – залягав рівний, як море, од віку неораний степ, тисячі десятин сінокісних угідь... (О. Словник української мови у 20 томах
  5. угіддя — УГІ́ДДЯ (ВГІ́ДДЯ), я, с. Ділянка орної землі або частина природних багатств, придатних для господарського використання. В один край від табору тяглися поля, в інший — залягав рівний, як море, од віку неораний степ... Словник української мови в 11 томах
  6. угіддя — рос. угодье земельна площа (ділянка), що має певне с.-г. призначення (пасовисько, сінокіс, нива, рілля, сад, виноградник). Бувають також У. лісові, рибні. Eкономічна енциклопедія
  7. угіддя — Угіддя, -дя с. Приволье, удобство. (На городі) оттут капустку, оттут картопельку, а оттут для тютюну вгіддя. Сим. 200. Словник української мови Грінченка