1. Великий тлумачний словник сучасної мови

удушити

удуши́ти

(вдушити), -ушу, -ушиш, док., перех.

1》 Заподіяти кому-небудь смерть, здавивши горло, насильно припинивши дихання; задушити.

|| Налягти, натиснути на кого-, що-небудь або стиснути когось з усіх боків.

2》 Утруднити дихання або отруїти (димом, газом і т. ін.).

3》 перен. Довести до знемоги, смерті, загину; знищити.

4》 перен. Силою покласти край розвитку, діяльності, існуванню чого-небудь.

|| Не дати можливості виявитися; затамувати, відігнати (почуття, біль, думки і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удушити — удуши́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. удушити — УДУШИ́ТИ (ВДУШИ́ТИ), ушу́, у́шиш, док., кого. 1. Заподіяти кому-небудь смерть, здавивши горло, насильно припинивши дихання; задушити. Де б і не добачила вона [Анна] його [Саву].., тут і кидалася на нього звірюкою й силувала [силувалася] вдушити (О. Словник української мови у 20 томах
  3. удушити — ДУШИ́ТИ (умертвляти, здавлюючи горло й насильно припиняючи дихання; завдавати болю здавлюванням горла), ЗАДУ́ШУВАТИ, ДАВИ́ТИ розм., ЗАДА́ВЛЮВАТИ розм.; ПРИДУ́ШУВАТИ (завдавати болю, переривати дихання). — Док. Словник синонімів української мови
  4. удушити — УДУШИ́ТИ (ВДУШИ́ТИ), ушу́, у́шиш, док., перех. 1. Заподіяти кому-небудь смерть, здавивши горло, насильно припинивши дихання; задушити. Де б і не добачила вона [Анна] його [Саву].., тут і кидалася на нього звірюкою й силувала [силувалася] вдушити (Коб. Словник української мови в 11 томах
  5. удушити — Удушити, -шу, -шиш гл. Удушить. Щоб тебе вдушило та вдавило. Ном. № 3778. Словник української мови Грінченка