удіяти
уді́яти
(вдіяти), удію, удієш, док.
1》 перех. і неперех. Бути спроможним щось зробити.
|| перех. Зробити, здійснити, створити що-небудь.
|| У сполуч. з деякими іменниками уживається в знач.: здійснити, зробити, учинити те, що виражено відповідним іменником.
2》 перех. Досягти, домогтися чого-небудь.
|| чим, рідко з чим. Досягти, домогтися чого-небудь завдяки чомусь, за допомогою чогось.
|| Подіяти на кого-, що-небудь.
3》 перех. і неперех. Зробити що-небудь, повестися певним чином.
|| з ким – чим, проти кого – чого. Вжити якихось заходів, повестися певним чином щодо кого-, чого-небудь.
|| кому, перев. у сполуч. зі сл. лихо, шкода і т. ін. Заподіяти кому-небудь якусь неприємність, учинити зле щодо когось.
Нічого не вдієш — уживається на позначення безпорадності, неможливості щось змінити тощо.
Значення в інших словниках
- удіяти — уді́яти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- удіяти — УДІ́ЯТИ (ВДІ́ЯТИ), уді́ю, уді́єш, док. 1. що і без прям. дод. Бути спроможним щось зробити. Де одна [рука], там друга буде, І усюди добрі люди Звикли бачить їх обох; Як одна чого не вдіє, Зараз друга підоспіє – І пороблять діло вдвох (Л. Словник української мови у 20 томах
- удіяти — ДІ́ЯТИ як (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИ що, ЧИНИ́ТИ що, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ) що, ПРАКТИКУВА́ТИ що, МОТО́РИТИ як, що, розм., ПОСТУПА́ТИ розм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯ діал.; ВИРОБЛЯ́ТИ (ВИРО́БЛЮВАТИ рідше) що, ТВОРИ́ТИ що, розм. Словник синонімів української мови
- удіяти — УДІ́ЯТИ (ВДІ́ЯТИ), уді́ю, уді́єш, док. 1. перех. і неперех. Бути спроможним щось зробити. Де одна [рука], там друга буде, І усюди добрі люди Звикли бачить їх обох; Як одна чого не вдіє, Зараз друга підоспіє — І пороблять діло вдвох (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- удіяти — Удіяти, удію, -єш гл. Сдѣлать, подѣлать. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Ном. № 2635. Породила мене мати у святу неділю, дала мені гірку долю — нічого не вдію. Мет. 12. Словник української мови Грінченка