улан

ула́н

-а, ч.

У царській і деяких сучасних арміях – солдат або офіцер легкої кінноти.

|| Кіннотник у металевому шоломі, прикрашеному султаном з кінського хвоста.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. улан — ула́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. улан — див. КАВАЛЕРИСТ. Словник синонімів Караванського
  3. улан — Кіннотчик Словник чужослів Павло Штепа
  4. улан — УЛА́Н, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях – солдат або офіцер легкої кінноти. Вістка про напад уланів на виборців в Городенці розбрелася по цілім повіті (В. Стефаник); Немов у тумані, не торкаючись землі, пролетіли ескадрони кінної гвардії, .. Словник української мови у 20 томах
  5. улан — Ула́н, -на; ула́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. улан — УЛА́Н, а, ч. У царській і деяких іноземних арміях — солдат або офіцер легкої кінноти. Вістка про напад уланів на виборців в Городенці розбрелася по цілім повіті (Стеф. Словник української мови в 11 томах