1. Великий тлумачний словник сучасної мови

умотивовувати

умотиво́вувати

(вмотивовувати), -ую, -уєш, недок., умотивувати (вмотивувати), -ую, -уєш, док., перех.

Наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність; обґрунтовувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умотивовувати — умотиво́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. умотивовувати — УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УМОТИВУВА́ТИ (ВМОТИВУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що. Наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність; обґрунтовувати. Словник української мови у 20 томах
  3. умотивовувати — ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. умотивовувати — УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УМОТИВУВА́ТИ (ВМОТИВУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. Наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність; обгрунтовувати. Письменник [Г. Словник української мови в 11 томах