умотивовувати
УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УМОТИВУВА́ТИ (ВМОТИВУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. Наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність; обгрунтовувати.
Письменник [Г. Квітка-Основ’яненко] робить перші в українській прозі спроби розкрити внутрішній світ героїв, приділяє велику увагу їх переживанням, вчинкам, які здебільшого психологічно вмотивовує (Іст. укр. літ.. І, 1954, 175);
Спохвату ляпнувши про дівчину, він одразу ж і завагався був, бо факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці. Треба було якось мудро обставити, умотивувати той факт (Головко, II, 1957, 553);
Бородавці й самому хотілося випити: і свято, і товариство веселе, і кобзар прийшов. Але треба було якось вмотивувати свою незвичну стриманість (Тулуб, Людолови, І, 1957, 460).
Значення в інших словниках
- умотивовувати — умотиво́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- умотивовувати — УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УМОТИВУВА́ТИ (ВМОТИВУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що. Наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність; обґрунтовувати. Словник української мови у 20 томах
- умотивовувати — (вмотивовувати), -ую, -уєш, недок., умотивувати (вмотивувати), -ую, -уєш, док., перех. Наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки тощо або доводять їх необхідність; обґрунтовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- умотивовувати — ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови