1. Великий тлумачний словник сучасної мови

управитель

управи́тель

-я, ч.

У дореволюційній Росії – особа, яка керувала справами, розпоряджалася фінансами поміщицького господарства, заводу, фабрики і т. ін.

|| заст. Керівник, голова чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. управитель — управи́тель іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. управитель — (маєтку) економ, (ложі масонів) керівник, голова; п! ЗВЕРХНИК. Словник синонімів Караванського
  3. управитель — див. керівник Словник синонімів Вусика
  4. управитель — УПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії – особа, яка керувала справами, розпоряджалася фінансами поміщицького господарства, заводу, фабрики і т. ін. Бонковський тепер був управителем в одному селі багатого графа (І. Словник української мови у 20 томах
  5. управитель — Управи́тель, -ля, -леві; -телі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. управитель — УПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії — особа, яка керувала справами, розпоряджалася фінансами поміщицького господарства, заводу, фабрики і т. ін. Бонковський тепер був управителем в одному селі багатого графа (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. управитель — Управитель, -ля м. Управляющій. Дармо тоді гукав управитель, щоб на панщину йшли. МВ. (О. 1862. І. 102). А пан з костьолу їхав, чи управитель, а не пан. Шевч. 514. Словник української мови Грінченка