уректи
уректи́
I (вректи), уречу, уречеш; мин. ч. урік, урекла; док., перех., заст.
За упередженими уявленнями, особливим магічним поглядом накликати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому-, чому-небудь; зурочити.
II див. урікати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уректи — уректи́ 1 дієслово доконаного виду наврочити рідко уректи́ 2 дієслово доконаного виду докорити розм. Орфографічний словник української мови
- уректи — УРЕКТИ́¹ див. уріка́ти¹. УРЕКТИ́² див. уріка́ти². Словник української мови у 20 томах
- уректи — НАВРО́ЧИТИ (НАУРО́ЧИТИ рідко) кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями); НАСЛА́ТИ що на кого, НАПУСТИ́ТИ що на кого... Словник синонімів української мови
- уректи — Уректи́, див. уріка́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- уректи — УРЕКТИ́¹ (ВРЕКТИ́), уречу́, урече́ш; мин. ч. урі́к, урекла́, ло́; док., перех., заст. За марновірними уявленнями, особливим магічним поглядом накликати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому-, чому-небудь; зурочити. Словник української мови в 11 томах
- уректи — Уректи, -ся см. урікати, -ся. Словник української мови Грінченка