1. Великий тлумачний словник сучасної мови

усиновлений

усино́влений

(всиновлений), -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до усиновити.

|| усиновлено, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. усиновлені, -них, мн.Ті, кого усиновили.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усиновлений — усино́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. усиновлений — УСИНО́ВЛЕНИЙ (ВСИНО́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до усинови́ти. Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина й непрацездатні батьки померлого (з мови документів); // у знач. ім. усино́влений, ного. Той, кого усиновили. Словник української мови у 20 томах
  3. усиновлений — УСИНО́ВЛЕНИЙ (ВСИНО́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до усинови́ти. Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина й непрацездатні батьки померлого (Цив. кодекс УРСР, 1950, 69); // у знач. ім. усино́влені, них, мн. Ті, кого усиновили. Словник української мови в 11 томах