1. Словник української мови в 11 томах

усиновлений

УСИНО́ВЛЕНИЙ (ВСИНО́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до усинови́ти.

Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина й непрацездатні батьки померлого (Цив. кодекс УРСР, 1950, 69);

// у знач. ім. усино́влені, них, мн. Ті, кого усиновили.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усиновлений — усино́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. усиновлений — УСИНО́ВЛЕНИЙ (ВСИНО́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до усинови́ти. Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина й непрацездатні батьки померлого (з мови документів); // у знач. ім. усино́влений, ного. Той, кого усиновили. Словник української мови у 20 томах
  3. усиновлений — (всиновлений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до усиновити. || усиновлено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. усиновлені, -них, мн.Ті, кого усиновили. Великий тлумачний словник сучасної мови