усиновлення
УСИНО́ВЛЕННЯ (ВСИНО́ВЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. усинови́ти.
— Всі документи на право усиновлення дає міськрада (Дор., Не повтори.., 1968, 120).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- усиновлення — усино́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- усиновлення — УСИНО́ВЛЕННЯ (ВСИНО́ВЛЕННЯ), я, с. Дія за знач. усинови́ти. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення (з мови документів); Усиновлення є оптимальним вирішенням кричущої проблеми сирітства та дитячої бездоглядності (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах
- усиновлення — (всиновлення), -я, с. Дія за знач. усиновити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- усиновлення — Прийняття у члени родини чужої особи та встановлення через суд юридичних стосунків, які існують між батьками й дітьми. Універсальний словник-енциклопедія
- усиновлення — Усиновлення, -ня с. Усыновленіе. Словник української мови Грінченка