1. Великий тлумачний словник сучасної мови

устав

уста́в

I -у, ч.

1》 заст. Правила поведінки, розпорядок життя.

|| Зведення правил діяльності чого-небудь (цеху, школи і т. ін.).

2》 рідко. Те саме, що статут 1).

3》 Зведення правил і розпорядку життєдіяльності армії; правила субординації та взаємовідносин між військовослужбовцями. Устав гарнізонної служби.

II -у, ч., лінгв.

Один із типів письма у старовинних грецьких, латинських і слов'яно-руських рукописах, за яким кожна літера виписувалась окремо, відірвано від сусідніх, прямо і чітко.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. устав — уста́в 1 іменник чоловічого роду правила рідко уста́в 2 іменник чоловічого роду тип письма Орфографічний словник української мови
  2. устав — див. СТАТУТ. Словник синонімів Караванського
  3. Устав — Те саме, що Типікон Словник церковно-обрядової термінології
  4. устав — [устаў] -аву, м. (на) -ав'і, мн. -авие, -ав'іў Орфоепічний словник української мови
  5. устав — УСТА́В¹, у, ч. 1. заст. Правила поведінки, розпорядок життя. В чужий монастир з своїм уставом не ходи (Номис); // Зведення правил діяльності чого-небудь (цеху, школи і т. ін.). Нас [ложкарів] раптом оцей цеховий устав підрізав (І. Словник української мови у 20 томах
  6. устав — УСТА́В¹, у, ч. 1. заст. Правила поведінки, розпорядок життя. В чужий монастир з своїм уставом не ходи (Номис, 1864, № 9605); // Зведення правил діяльності чого-небудь (цеху, школи і т. ін.). Нас [ложкарів] раптом оцей цеховий устав підрізав (Фр. Словник української мови в 11 томах
  7. устав — рос. устав 1. Важливий акт законодавства, який становив джерело права за княжої доби. Відомі устави Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. 2. Сукупність правил богослужіння, зібраних у документі. Eкономічна енциклопедія