устав

УСТА́В¹, у, ч.

1. заст. Правила поведінки, розпорядок життя.

В чужий монастир з своїм уставом не ходи (Номис);

// Зведення правил діяльності чого-небудь (цеху, школи і т. ін.).

Нас [ложкарів] раптом оцей цеховий устав підрізав (І. Франко);

Перший шкільний устав, видатний пам'ятник української педагогічної думки XVI ст., мав пункт про необхідність виховувати в дітей любов до батьківщини і рідної мови (з газ.);

// церк. Те саме, що типи́к – церковно-богослужбова книга, що містить виклад порядку проведення всіх богослужінь річного кола.

2. рідко. Те саме, що стату́т 1.

Прочитає [Тоня] на стенді напіврозмиті дощем слова: “Воїн! Виконуй Устав бездоганно, сміливо і чесно!” І ці слова, хоч адресовані і не їй, торкнуть і в її душі якусь раніш не торкану струну... (О. Гончар).

УСТА́В², у, ч., лінгв.

Один з типів письма в старовинних грецьких, латинських і слов'яно-руських рукописах, за яким кожна літера виписувалась окремо, відірвано від сусідніх, прямо і чітко.

Найдавнішою з книг, що збереглися до наших часів, є “Остромирове євангеліє” .. Це рукопис великого формату (в аркуш), писаний крупним письмом, так званим уставом, і прикрашений кольоровими малюнками та узорними заставками (з навч. літ.);

Устав характеризується чітким каліграфічним накресленням літер, кожна з них виписувалось окремо (з наук.-попул. літ.).